ЗДО № 88

вул. Некрасова, 37а

Cторінка психолога

Софія Володимирівна Сиротюк - практичний психолог - фахівець, який допомагає дорослим зрозуміти, що відбувається з їхньою дитиною і з ними.

Основні напрямки роботи практичного психолога:

- психологічний супровід дитини під час адаптації до садочку;

- індивідуальна психологічна діагностика особистості дитини, рівня психічних процесів, а також рівня підготовленості до школи;

- розвиваючі заняття як індивідуальні, так і підгрупові. Це заняття з розвитку пам'яті, мислення, уваги, уяви, загальної та дрібної моторики;

- психологічна корекція дитячих особистісних порушень, таких як агресія, імпульсивність, замкнутість тощо;

- індивідуальні та групові психологічні консультування батьків та педагогів ДНЗ.




Дитина і комп`ютер

Не секрет, що комп'ютер наприкінці XX ст. — на початку XXI ст. став для дітей найулюбленішою іграшкою, порадником, навіть другом.

Комп'ютерні ігри захоплюють увагу дітей, приваблюють їх дина-мічними сюжетами, дають їм змогу жити гострими почуттями. Не секрет, що дедалі більше дітей просиджують за комп'ютером увесь час, забуваючи про радість спілкування з рідними, друзями, залишаючись наодинці з собою, не замислюючись ані про цінності життя, ані про своє майбутнє.

Потрібно не забувати про фактори ризику, яким піддається користувач під час тривалого перебування за комп'ютером:

• електромагнітне випромінювання;

• утома очей від мерехтіння екранного зображення;

• тривала статична робоча поза;

• психологічна втома від невідповідного оформлення та освітлення приміщення;

• термін перебування за комп'ютером;

• утома через неправильне ергономічне оформлення та психологічний уміст програмного забезпечення;

• стреси, що виникають через застосування комп'ютера. Можливі небажані наслідки взаємодії дитини з комп'ютером слід ураховувати з самого початку її ознайомлення з комп'ютером. По можливості батьки повинні влаштовувати ознайомлення дитини з комп'ютером під керівництвом фахівця, який має бути обізнаний із негативними наслідками взаємодії з електронними засобами (зокрема, із комп'ютерною залежністю). На жаль, сьогодні обмаль і шейх фахівців, і їх роль відведена батькам. Добре, коли батьки мають уявлення про те, що користування комп'ютером є оманливим і призводить до надмірного перевантаження. Противагою надмірному захопленню комп'ютерними іграми і розвиток у дитини самоконтролю. З цією метою необхідно навчити п планувати тривалість комп'ютерної діяльності, а саме вчити:

• призначати собі термін закінчення гри, після завершення якого, незалежно від етапу гри, обов'язково вимкнути пристрій (наприклад, канадські виробники дитячих розвивальних програм для дітей 4-6 років пропонують цікаві завдання, що розраховані на 7 хв активної роботи дитини з комп'ютером, а решта часу знадобиться на активні розвивальні ігри, малювання, вирізання, що пов'язані з комп'ютерним завданням);

• заздалегідь визначати початок спілкування з комп'ютером і ввімкнути його лише тоді, коли настане час. Батькам бажано стежити за нерегулярністю такого дозвілля, робити перерви в конкретні дні.

Зрозуміло, що цьому має передувати роз'яснювальна робота про шкідливість надмірного захоплення комп'ютером, про те, що віртуальна реальність — це не життя, це лише паралельний, але не головний процес, і тому дозовані комп'ютерні розваги потрібно поєднувати з реальними активними діями — заняттям спортом, фізичними иправами, рухливими іграми на повітрі, спілкуванням із рідними, друзями, заняттям мистецькою діяльністю (співами, танцями, малюванням, ліпленням тощо).

Під час комп'ютерного дозвілля варто звертати увагу на інформаційні системи та розвивальні ігри, а не на ігри, що засновані на емоційному збудженні (автоперегони, зоряні війни, стрілялки тощо). Дуже корисно використовувати творчі завдання: малювання за допомогою комп'ютерних програм, заняття фотографією, літературна діяльність, робота з пізнавальними системами.

Батьки повинні цікавитись тим, як їх діти користуються комп'ютером, контролювати зміст ігор та програм, допомагати та підбадьорювати, коли дитина виконує нові та нестандартні завдання, обговорювати комп'ютерну рекламу та агресивні ігри (це сформує розуміння того, що є для них корисним та шкідливим). Найголовніше, що потрібно пам'ятати: дитина в подальшому повинна почуватися господарем комп'ютера, а не навпаки.


Поради батькам дошкільника

1. Ніколи не жалійте дитину через те, що вона не така, як усі.
2. Даруйте дитині свою любов та увагу, однак не забувайте про інших членів родини, котрі її теж потребують.
3. Не дивлячись ні на що, зберігайте позитивне ставлення і уявлення про свою дитину.
4. Організуйте свій побут так, щоб ніхто в сім'ї не відчував себе «жертвою», відмовляючись від свого особистого життя.
5. Не відгороджуйте дитину від обов'язків і проблем. Вирішуйте всі справи разом з нею.
6. Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна гордитися вами.
7. Не бійтеся в чомусь відмовити дитині, якщо вважаєте її вимоги надмірними.
8. Частіше розмовляйте з дитиною. Пам'ятайте, що ні телевізор, ні радіо не замінять їй вас.
9. Не обмежуйте дитину в спілкуванні з ровесниками.
10. Частіше звертайтеся за порадами до педагогів та психологів.
11. Звертайтеся до родин, у яких є діти. Передавайте свій досвід і переймайте чужий.
12. Пам'ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно. Готуйте її до самостійного життя. Говоріть з нею про майбутнє.

Рекомендації батькам з підготовки дітей до дитячого садка

  • Поступово формуйте навички спілкування дитини з однолітками: гуляйте з ним на ділянці дитячого садка, залучайте до спільної діяльності з іншими дітьми.
  • Привчайте до самостійності й доступного для його віку самообслуговування.
  • Розповідайте дитині, що таке дитячий садок, навіщо туди ходять діти, чому ви хочете, щоб вона туди пішла.
  • Проходячи повз дитячого садка, з радістю нагадайте дитині, як їй пощастило. Розповідайте рідним і знайомим у присутності малюка про свою удачу, кажіть, що пишаєтеся своєю дитиною, адже її прийняли до дитячого садка.
  • Докладно розповідайте дитині про режим дитячого садка: що, як і в якій послідовності вона робитиме. Чим докладнішою буде ваша розповідь, і чим частіше ви будете її повторювати, тим спокійніше і впевненіше почуватиметься ваш малюк, коли піде у дошкільний заклад.
  • Учіть дитину гратися. Найлегше адаптуються малюки, які вміють довго, різноманітно й зосереджено діяти з іграшками. Уперше потрапивши до дитячого садка, вони швидко відгукуються на пропозицію погратися, з інтересом досліджують нові іграшки. Дитина, яка вміє гратися, легко йде на контакт із будь-яким дорослим.
  • Пам’ятайте, що на звикання дитини до дитячого садка може знадобитися до півроку. Розрахуйте свої сили, можливості і плани.
  • Переконайтесь у тім, що вашій родині дитячий садок необхідний саме зараз. Будь-які ваші коливання дитина використовуватиме для того, щоб протистояти відвідуванню дитячого садка.
  • Чим з більшою кількістю дітей і дорослих, з якими дитина спілкуватиметься у дитячому садку, вона побудує стосунки, тим швидше вона звикне.
  • У присутності дитини уникайте критичних зауважень на адресу дошкільного закладу і його працівників. Ніколи не лякайте дитину дитячим садком.
  • Приблизно за тиждень до першого відвідування дитячого садка попередьте дитину про це, щоб вона спокійно очікувала майбутню подію.

Прийоми, що полегшують дитині ранкові прощання

  • Навчіть прощатися з дитиною швидко. Не затягуйте прощання. Інакше малюк відчує ваше занепокоєння і йому буде іще складніше заспокоїтися.
  • Покладіть малюку до кишеньки будь-яку пам’ятну річ, що нагадуватиме про вас і про те, як сильно ви його любите.
  • Вигадайте забавний ритуал прощання й строго дотримуйтеся його, наприклад завжди цілуйте дитину в щічку, а потім ніжно потріться носиками або що-небудь подібне.
  • Не намагайтеся підкупити дитину, щоб вона залишилася у дитячому садку за нову іграшку.
  • Чітко дайте дитині зрозуміти, що хоч би які істерики вона влаштовувала, їй все одно доведеться йти до дитячого садка. Якщо ви хоч раз піддастеся дитині, надалі вам буде вже набагато складніше впоратися з її вередуванням й слізьми.
  • ЯК ЗРОБИТИ ДОРОГУ ДО ДИТСАДКА ВЕСЕЛОЮ І ЦІКАВОЮ?
  • Вранці батьки поспішають на роботу, а дітям зовсім не хочеться нікуди йти… Як же зробити дорогу до дитячого садка веселою і цікавою – і для дітей, і для дорослих? Якщо у дитини кепський настрій – розкажіть їй казку або вигадану оповідку про подорожі гномиків, про те, як зайчик, хом’ячок, лисенятко ходили до школи через небезпечний ліс абощо. Фантазуйте! Дитина зацікавившись, може продовжити розпочату вами історію. Це не лише розвеселить її, а й допоможе розвиткові її уяви та мовлення. Повторюйте вивчені з дитиною віршики, співайте пісеньки або пограйте з нею в «Буріме»: нехай вона скаже два слова, що закінчуються на співзвучний склад, а ви придумайте рядки, в яких ці слова римуються. Потім навпаки – ви загадуєте, а дитина римує. Скажімо «бджілка» - «квітка»: «Пролетіла бджілка і зраділа квітка». Можна також вигадувати разом з дітьми загадки. Наприклад, «Руда, хитра…(не відгадав – продовжуйте далі) живе в лісі за зайцями ганяється». І нехай спочатку це буде не дуже образно й складно – але ж весело!

Сторінка вчителя-дефектолога

Софія Олегівна Кравченковчитель-дефектолог групи компенсуючого типу для дітей із затримкою психічного розвитку. Проводить індивідуальну та підгрупову корекційно-навчальну роботу з розвитку основних психічних процесів, сенсорного виховання, формування звукової культури мовлення, розвитку дрібної та загальної моторики.

Основні напрями роботи вчителя-дефектолога:

- установлення контакту з дитиною;

- розвиток пізнавальної сфери (формування уявлень про себе та оточення,
формування навичок самообслуговування, розвиток просторових понять;)

-збагачення сенсорного досвіду за допомогою зорових, слухових, дотикових відчуттів;

- розвиток сприймання, мислення, уваги, уяви, пам’яті;

- формування мовленнєвої компетентності дитини;


Освітній процес у групі для дітей із ЗПР здійснюється на основі програми «Українське дошкілля» включаючи елементи «Програми розвитку дітей з розумовою відсталістю». У роботі використовуються елементи методики М. Монтесорі, елементи хромотерапії, казкотерапії, музикотерапії.

Вчителем-дефектологом є фахівець, який займається вивченням, навчанням, вихованням та соціалізацією дітей, що мають порушення у своєму розвитку.

Функції, які виконує вчитель-дефектолог в дошкільному закладі:

v проводить повне і детальне обстеження кожної дитини, з метою виявлення особливостей її мовного, пізнавального і соціального розвитку, в процесі якого визначає здібності дитини до навчання та ігрової діяльності. Це допомагає організувати роботу з дитиною так, щоб максимально компенсувати та виправити виявлені недоліки розвитку;

v підвищує пізнавальну активність дітей і при цьому розвиває основні психічні процеси, такі як сприймання, увага, пам'ять, мислення, уява;

v розвиває комунікативні здібності дітей;

v сприяє формуванню ігрових навичок, адже гра є провідним видом діяльності у дошкільному віці.

Зміст роботи вчителя-дефектолога підбирається з урахуванням особливостей кожної дитини. Однак існують і загальні напрями роботи:

v пізнавальний розвиток (ознайомлення дітей з предметами та явищами навколишнього світу);

v логіко-математичний розвиток;

v мовленнєвий розвиток (розвиток фонематичних процесів, слухової уваги, розвиток активного словника, удосконалення лексичних та граматичних засобів мови, розвиток зв'язного мовлення);

v розвиток психічних процесів (сприймання, уваги, пам'яті, мислення, уяви), інтелектуальних здібностей через організацію ігрової діяльності;

v розвиток та вдосконалення моторних функцій (дрібної, загальної, артикуляційної);

v засвоєння сенсорних еталонів;

v формуванняя необхідного рівня емоційно-вольової та соціальної зрілості;

v навчання елементам грамоти (існує, так званий, добукварний період, який потрібно пройти всім дітям перед тим, як почати вивчати букви. У цей період діти вчаться розрізняти звуки на слух, послідовність звуків у слові, що сприяє засвоєнню дитиною навичок читання та письма)

Звичайно, не всі діти потребують допомоги дефектолога. Однак дітям з порушенням психічного, психомоторного і сенсорного розвитку, дефектолог у дитячому садку просто необхідний. Але батькам слід пам'ятати, що велику частину часу дитина проводить не в дитячому садку, а в родині. Тому одні заняття дефектолога з дитиною не дадуть такого результату, який можна отримати при тривалій і цілеспрямованій роботі фахівця спільно з батьками.

Крім занять з дитиною дефектолог в дитячому садку проводить консультування батьків, під час якого батьки навчаються необхідним прийомам виховання і навчання своєї дитини. Так що, дорогі батьки, знайте, що дефектолог може зробити багато для розвитку Вашої дитини, але він не зможе замінити йому Вас у повсякденному житті.

Подякою за Ваше терпіння, турботу і любов буде щаслива посмішка Вашої дитини!

Сторінка інструктора з фізичного виховання

Тарас Миколайович Свідзінський – інструктор з фізкультури, молодий спеціаліст, закінчив Львівський державний університет фізичної культури.

Якщо дитина здорова, фізично розвинена, то й процеси її виховання та навчання відбуваються продуктивніше, вона здатна засвоїти нове, бути творцем свого “Я”, відчувати радість життя.

У дошкільному дитинстві закладаються основи здоров’я, виховуються основні риси особистості людини. Сім’я, дошкільні заклади мають створити сприятливі умови для оптимального фізичного розвитку дитини, отримання знань про людський організм, опанування санітарно-гігієнічних навичок. Дитина повинна поступово вчитися бути творцем досконалості свого тіла, здоров’я. Міцне здоров’я є запорукою розвитку дитини в інших особистісних аспектах. На цій особливості наголошує народна мудрість: “У здоровому тілі — здоровий дух”, — стверджували в античні часи; “Нема щастя без здоров’я”, — гласить українське прислів’я.


Поставивши за мету забезпечити всебічний гармонійно – фізичний розвиток, створити передумови для успішного виховання дітей насамперед була розроблена система рухової діяльності.

  • Ранкова гімнастика;
  • Фізкультурні заняття;
  • Рухливі ігри;
  • Психогімнастика;
  • Ігрові вправи, хороводи;
  • Прийом дітей на вулиці;
  • Туристичні походи;
  • Імунна гімнастика;
  • Гімнастика пробудження;
  • Психологічні ігрові тренінги;
  • Рухова активність на прогулянці;
  • Ритміка, аеробіка, гімнастичні вправи;
  • Фізкультхвилинки на заняттях та фізкультпаузи;
  • Фізкультура на свіжому повітрі;
  • Фізкультурні дозвілля, розваги, ігри.

Сторінка вчителя-логопеда

Ольга Петрівна Понкало - вчитель-логопед – педагог, який займається усуненням вад мовлення дітей.
У певний момент нездатність дитини дошкільного віку вимовляти певні звуки, коверкання складів, невеликий словниковий запас або невміння зв’язно описувати картинку перестає бути віковою нормою і починає тривожити уважних батьків. Благо, існують фахівці, які можуть допомогти вирішити проблеми з дитячою промовою.
Коли ж треба звернутися по допомогу до логопеда? Деякі помилково вважають, що консультація логопеда даремна до тих пір, поки дитині не виповниться 5 років. Насправді, до логопеда можна і треба звертатися раніше. У дитини може закріпитися автоматизм неправильної вимови, і тоді його доведеться перенавчати, а не учити, а це набагато складніше і займе більше часу.
Головною метою логопедичної допомоги є забезпечення навчання, виховання та розвитку дітей з вадами мовлення, а також попередження мовленнєвих порушень. Проводить корекційну підгрупову та індивідуальну роботу з дітьми щодо мовленнєвих вад відповідно до діагнозу.


Завдання логопедичної роботи з дітьми дошкільного віку, що мають недоліки мовленнєвого розвитку:

- розвиток рухливості органів артикуляційного апарату;

- розвиток фонематичних процесів;

- розвиток мовного дихання;

- розвиток дрібної моторики;

- усунення вад звуковимови;

- виховання комунікативної компетентності;

- розвиток зв'язного мовлення;

- збагачення словникового запасу;

- вдосконалення граматичної сторони мовлення;

- підготовка до навчання грамоти.



ПОРАДИ ТУРБОТЛИВИМ БАТЬКАМ

Для того, щоб попередити різноманітні недоліки у звуковикові необхідна велика профілактична робота з боку дорослих, які оточують дитину в сім'ї, в ДНЗ.

1. Стежте, щоб мовлення оточуючих було неквапним, плавним, правильним і чітким.

2. Звертайте увагу на те, щоб дитина говорила, достатньо широко відкриваючи рот, не поспішаючи і не дуже голосно.

3. Не допускайте прискореного мовлення дітей. Таке мовлення нерідко свідчить про підвищену збудженість, слабкість нервової системи.

4. Застерігайте малюків від психічних і фізичних травм, бурхливих проявів гніву і радощів, від перебування серед нервових дітей.

5. Не вимагайте промовляти складні фрази, незнайомі і незрозумілі слова, завчати дуже багато віршів, складних за змістом та формою.

6. Частіше читайте дитині, просіть переказувати прочитане, вивчайте з нею вірші, розмовляйте і виправляйте, коли дитина говорить неправильно.

7. Не навантажуйте дітей зайвими враженнями, які викликають у них емоційне перенапруження.

8. Не розповідайте дитині перед сном страшних казок, хвилюючих історій, не залишайте дитину одну, коли вона боїться.

Сторінка музичного керівника

Галина Валентинівна Василиків - музичний керівник - музичне виховання є органічною складовою всього навчально-виховного процесу в дитячому садку, воно відіграє велику роль у гармонійному розвитку дитини. Музика допомагає дошкільникові глибше сприймати навколишнє життя, виховує любов до своїх рідних, друзів, Батьківщини, збагачує і емоційно забарвлює її мову, сприяє розвиткові її музичних здібностей.
Музичний керівник проводить музичні заняття, свята, розваги за участю вихователя. Застосовує індивідуально-диференційований підхід до своїх вихованців, різні способи педагогічного впливу з огляду на індивідуальні якості дітей, їх схибності, здібності. Для цього застосовують різні за складністю завдання на фронтальній, груповій, індивідуально-груповій, а також індивідуальній роботі.


Основні завдання музичного виховання дітей дошкільного віку:

- виховувати любов та інтерес до музики;

- збагачувати досвід дітей різними музичними творами і засобами виразності;

- залучати дітей до різних видів музичної діяльності;

- розвивати загальну музикальність дітей (сенсорні здібності, почуття ритму), формувати співоцький голос.

Структура музичної діяльності:

Сприймання:

- слухання музики;

- сприймання музики у зв’язку з її виконавством;

- музично-дидактичні ігри для розвитку сенсорних здібностей.

Виконавство:

- співи;

- музично-ритмічні рухи;

- гра на дитячих музичних інструментах.

Музично-освітня діяльність:

- знання загального характеру;

- спеціальні знання які пов’язання з різними видами музичної діяльності(відомості, пов’язані з виконавством, теорією музики;

- творчість (пісенна, музично-ігрова і танцювальна, імпровізація на дитячих музичних інструментах)

Медичне обслуговування

Ольга Ігорівна Струк - сестра медична старша
У дошкільному навчальному закладі «Метелик» організована робота медичного кабінету та ізолятора. Приміщення відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, оснащені та забезпечені необхідним обладнанням та лікарськими засобами, виробами медичного призначення.



Основні напрямки роботи сестри медичної старшої:

- Постійний контроль за станом здоров’я дітей;

- Проведення обов’язкових медичних оглядів дітей;

- Надання невідкладної медичної допомоги дітям у разі гострого захворювання або травми;

- Здійснення контролю за організацією та якістю харчування, дотриманням раціонального режиму навчально-виховної діяльності, навчального навантаження;

- Контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних вимог та протиепідемічного режиму;

- Проведення санітарно-просвітницької роботи серед дітей, батьків або осіб, які їх замінюють, та працівників дошкільного навчального закладу.




ОСОБИСТА ГІГІЄНА ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

У людини ставлення до власного здоров'я формується з дитинства. Велике значення у збереженні та зміцненні здоров'я дитини має гігієнічне навчання та виховання. Це – обов’язок батьків.
Особиста гігієна - це догляд за своїм тілом та дотримання його в чистоті. Шкіра захищає тіло людини від хвороб. Коли дитина бігає, стрибає, їй стає жарко і на шкірі з'являються крапельки поту. Крім того, на шкірі є тонкий шар жиру, так званого шкірного сала. Якщо шкіру довго не мити, на ній накопичуються жир і піт, де і затримуються частки пилу. Так, шкіра стає брудною, грубою і перестає захищати тіло.
Щоранку діти повинні вмиватися: мити обличчя, руки, шию, вуха. Також необхідно робити це після прогулянок та увечері. Для процедури вмивання варто заздалегідь приготувати рушник і мило, за відсутності крана з водопровідною водою – кувшин або таз. Рушник слід вішати на гачок, а не накидати собі на шию чи плечі, бо на нього під
час умивання потраплятимуть бризки води і він буде мокрим і брудним. Умиватися краще роздягненим до поясу або в трусиках та майці. Спочатку варто гарно вимити руки з милом під струменем води, але в жодному випадку не мити руки в ємності. Руки слід намилювати один-два рази з обох боків та між пальцями, потім добре змити мильну піну та перевірити чистоту нігтів. І лише тоді, уже чистими руками, мити обличчя, вуха та шию. Після вмивання необхідно витертися насухо чистим, сухим рушником, який в кожної дитини має бути особистим. Якщо дитина добре вмивалася, то рушник залишатиметься чистим.
Починаючи з чотирьох років, дитина має навчитися самостійно мити обличчя, вуха, верхню частину грудей і руки до ліктів, а з 5-7 – річного віку обтиратися до поясу. Варто допомогти дитині після вмивання гарно розтертися рушником до відчуття приємної теплоти.
Перед сном обов’язковим є миття ніг, тому що на них дуже сильно потіє шкіра і накопичується бруд. Якщо не мити ноги щодня, носити брудні шкарпетки, панчохи, то це все сприяє появі попрілостей та натирань, а також може призвести до виникнення грибкових захворювань. Після миття ноги необхідно ретельно витерти рушником, який спеціально призначений для цієї процедури.
Неоціненне значення має вечірній душ. Так, водні процедури ввечері мають не лише гігієнічне значення, але й сприяють загартуванню, добре впливають на нервову систему та сприяють швидкому засипанню.
Рекомендується старанно мити волосся, тому що на ньому накопичується багато шкірного жиру, бруду і пилу. Обов’язковою є гігієна нігтів на пальцях рук і ніг. Під довгими нігтями, зазвичай, накопичується бруд і видалити його важко, тому раз на тиждень нігті необхідно акуратно підрізати. В жодному випадку не можна гризти нігті!
Особливої уваги вимагають руки та їх чистота. Дитині мають пояснити, що руками вона тримає різні предмети: олівці, ручки, книжки, зошити, м'ячі, іграшки; гладить тварин, торкається різних предметів (ручок, ланцюгів, гачків та інших предметів) у туалетних кімнатах. Бруд, часто невидимий, що знаходиться на цих предметах, залишається на пальцях. Якщо брати немитими руками продукти харчування, то бруд потрапляє спочатку до рота, а потім до організму. Тому необхідно мити руки перед їжею, після відвідування туалетної кімнати, після будь-якої іншої діяльності (прибирання кімнати, роботи на присадибній ділянці, гри з тваринами і тому подібне) та перед сном.
Дитина має стежити за чистотою зубів і доглядати їх, оскільки стан зубів впливає на здоров'я, настрій, міміку і поведінку людини. Дуже важливо своєчасно розпочати догляд за порожниною рота і зубами дитини. Дитина має чистити зуби вранці і ввечері перед сном.
Із раннього віку необхідно привчати дитину користуватися носовою хустинкою. Варто пояснити, що під час кашлю чи чхання з носоглотки виділяється велика кількість мікробів і, якщо не користуватися носовою хустинкою, то разом з бризками відбувається зараження оточуючих. Дитина повинна мати окрему хустинку для носа і окрему хустинку для очей (особливо під час захворювання), щоб уникнути потрапляння інфекції з носа до очей і навпаки.
Хустинки мають бути завжди чистими. Змінювати їх необхідно щодня, навіть якщо вони не були використані. Витирати рот, обличчя, перев'язувати подряпину необхідно лише чистою хустинкою.


Привчайте дитину:

перед прийомом їжі обов’язково мити руки з милом, витирати їх індивідуальним рушником;
самостійно сідати на стілець та підсовувати його до столу;
під час прийому їжі охайно вживати тверду їжу;
відламувати хліб маленькими шматочками, заїдати його рідкою їжею (суп, борщ тощо); самостійно їсти ложкою з тарілки, пити з чашки;
не обливатись;після прийому їжі користуватися серветкою, вставати зі стільця.
Навчайте малюка підтримувати чистоту навколо себе, бути охайним,пояснюйте йому, що і як треба робити.

Сторінка вихователя - методиста

Вихователь - методист. Хто це?

Значення роботи вихователя методиста.

Перш за все, треба пам'ятати про те, що основна робота вихователя-методиста - це робота з педагогічними кадрами. Тобто на якість, результати діяльності всього дитячого саду він впливає опосередковано, через вихователя. Вихователь-методист повинен вміти працювати з дітьми і вчити цьому педагогів. Він повинен вміти показати той чи інший прийом, на практиці пояснити методику, при необхідності активно включатися в педагогічний процес, а для цього не менше 2 / 3 часу треба бувати в групах, спостерігати, оцінювати, коригувати роботу педагогів. Наприклад, якщо організовується екскурсія за межі дитячого саду, він обов'язково йде разом з дітьми і вихователем і бере частину організаційної роботи на себе. Спільно з іншими фахівцями він проводить діагностику знань і умінь дітей, а отже працює, спілкується з дошкільнятами і надає допомогу вихователям. Це дуже складне завдання, і тому від вихователя-методиста потрібне перш за все вміння працювати з людьми.

Основні форми роботи з педагогами, які повинен

використовувати вихователь-методист.

Перш за все вихователь-методист повинен враховувати інтереси та побажання колективу. Педагогам більше подобається, коли їх не консультують як учнів, а коли з ними радяться. Тому такі інтерактивні форми методичної роботи, як творчі групи, дискусії, круглі столи та мозкова атака, дають найбільший результат. Наприклад, вихователь-методист говорить про те, що є проблема, яку він один дозволити не може, і пропонує подумати всім разом, пошукати шляхи її вирішення. Але при постановці будь-якої задачі необхідно доводити її до логічного кінця. Якщо вихователь-методист провів активну форму, він зобов'язаний підвести підсумок і видати продукт у вигляді рекомендацій, алгоритму дій для вихователів. При цьому важливо, що цей продукт буде сприйматися як спільно створений, колективний. І якщо ви створили рекомендації, алгоритм дій, напишіть, хто брав участь у цій роботі. Це не тільки приємно, але і накладає на педагога відповідальність за їх виконання. Вихователь-методист повинен переслідувати при цьому і другу мету: не тільки активізувати педагогів, а й знати, для чого він це робить. Хотілося б підкреслити, що в рамках методичної роботи має бути чітко налагоджено самоосвіта всіх педагогів ДНЗ. Самостійно здобуті вихователями знання є хорошим фундаментом для організації активних форм з ними. Іншими словами, їм буде, про що говорити. Самоосвіта один з напрямків діяльності вихователя-методиста. Перш ніж вимагати з вихователів, вихователь-методист повинен визначити, над якою темою він буде працювати в цьому році сам. Вихователь-методист займається методичною роботою та організує весь освітньо -виховний процес в дитячому садку. Якщо коротко, то методист аналізує, планує, організовує, координує, контролює діяльність педагогічного колективу. Разом із завідувачем він керує колективом дитячого садка, беручи участь у добиранні кадрів, у розробленні та впровадженні програм розвитку і педагогічних планів. Комплектує групи навчальними посібниками, іграми, іграшками, організовує співпрацю з іншими дошкільними закладами, школами та ін

.

Вихователь – методист контролює:

-стан навчально-виховної роботи в різних вікових групах;

-виконання освітніх програм, запровадження нових освітніх технологій;

-календарні плани та іншу документацію педагогів;

-наявність і зберігання дитячих робіт;

-роботу педагогів щодо підвищення кваліфікації.

Загальні положення школи молодого вихователя:

1. Школа молодого педагога є структурним підрозділом науково-методичної служби дошкільного закладу.

2. В школу молодого вихователя зараховуються педагога, які мають педагогічний стаж до 3-х років.

3. Керівництво школою молодого вихователя здійснює керівник.

4. Загальний контроль за роботою школи молодого вихователя здійснює методист ДНЗ.

Попередня бесіда з молодим вихователем може стосуватися таких тем:

-ознайомлення з традиціями ДНЗ;

-педагогічна етика (молоді педагоги, які не мають досвіду роботи з дітьми, дуже прямолінійні, легко збуджуються),

-націлити молодого вихователя на те, щоб він контролював свої емоції, не втрачав «педагогічне обличчя»;

-розвиток педагогічної техніки. Важливо заохотити молодого фахівця до спостережень

за роботою з дітьми старших, досвічених колег, відвідування освітніх заходів із дітьми;

-з’ясування життєвих планів молодого вихователя та уявлень про роботу

Вихователь-методист проводить ґрунтовну методичну роботу у педагогічному колективі: відкриті заняття для вихователів, семінари, індивідуальні та групові консультації. Крім того, він бере участь у роботі з батьками: готує стенди, папки, що присвячені сімейному вихованню та ін.

Аналіз обладнання методичного кабінету:

Методичний кабінет дошкільного навчального закладу - центр методичної роботи в дошкільній установі, який здійснює навчально - методичне забезпечення педагогічного процесу, стимулює вдосконалення фахової підготовки педагогічних працівників, створює умови для упровадженняв практику роботидошкільного закладуінноваційних технологій та досягнень найкращого педагогічного досвіду.Наповнення кабінетуінформаційне тазмістовне, сучасне та естетичне, доступне у користуванні та задовольняє потреби педагогів дошкільного закладу у професійному самовираженні і самореалізації, саморозвитку та самовдосконалення. Простір кабінету розподілено на зони.